Каннабис White Widow Славянск-на-Кубани Канабис MAZAR

Начну с того, что мне надоело сидеть дома и скучать походу. Вот решила я сходить в магазин, но не в обычный, а в тот, где можно закупиться своей любимой шишкой марихуаны. Зашла я в этот нарко магазин, и сразу поняла, что мой вечер будет заебись!

Разыскивая закладки с нашими братанами, наткнулась на одного из них - Макса. Качек он просто ахуенный, и мне сразу захотелось его снять. Но нет, я сначала посмотрела, что там в магазине есть. Какой выбор, аж глаза разбегаются! Шишки, кокаин кокс, успокаивающий - все, что нужно для моего кайфа. Решила взять пару закладок и пойти пробить их c Максом на измену.

Но тут я почувствовала нервозность и страх. Ведь попасться с такими штуками - это в мясо по самое нехочу!

Как только мы купили свои наркотики, решили сразу уйти оттуда и заняться нашими галлюцинациями. Сели на его мотоцикл и поехали куда глаза глядят. Ветер шептал к уху, музыка гремела в наушниках - это была абсолютная свобода!

Как только мы припарковались в тихом уголке, я сразу стянула с себя всю одежду и стала предаваться сладким наркотическим ощущениям. Макс, конечно, оказался хорошим партнером - он знал, как меня удовлетворить. Ну ты понимаешь, о чем я.

Время каталось как сучка, пока мы не почувствовали ту самую измену. Нас начало всю охуительно трясти, и мы попали в свой наркотический мир. Галлюцинации были настолько крутые, что я даже не могла отделить реальность от выдумок.

Такое я испытала впервые!

Но потом нас вдруг прервал звонок. Пробудившись от своих галлюцинаций, я осознала, что это мой телефон звонит. Это была моя подруга Таня, которая всегда была тян. Она увидела меня и Макса в этом неприличном состоянии, и теперь рассказывает всему нашему коллективу. Эта измена меня так задела, что я потеряла все желание долбиться и кайфовать.

Но все-таки, пацаны, не забывайте, что наркотики - это криминал, а криминал это маразм! Будьте разумными и не доводите себя до такого состояния, где наркотики становятся вашей единственной радостью.

Ну, пиздец, пацаны, мой опыт катания на мотоцикле с парнем и долбежки на наркотиках был мощным и настоящим. Но теперь я готова бросить эту хуйню и идти по правильному пути. Буду избегать наркотиков и людей, которые их торгуют.

И помните, пацаны, жизнь - это не только закладки и измена. Жизнь - это настоящие эмоции, чистые чувства и нормальные отношения. Именно это должно быть твоим главным образом жизни!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...